Головна Реєстрація RSS
Меню сайту
Сайти учителів

Блог директора Сквирського НВК "ЗОШ І-ІІІ ст.№4-дитячий садок" А.Д.Вигівської

Віртуальний методичний кабінет Сквирського НВК " ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 - дитячий садок"

Виховна робота в школі

Блог учителя історії Муштрук Наталії Григорівни

Блог учителя зарубіжної літератури Сотніченко С.А.

Сайт учителя художньої культури Стовбецької С.В.

Сайт учителя математики та інформатики Гайдай Н.В.

Блог учителя математики Гайдай Н.В.

Блог учителя історії Карпенко Л.С.

Блог учителя географії Матвієнко О.В.

Блог учителя іноземної мови Литвин Л.П.

Блог учителя іноземної мови Решетар Ю.П.

Блог учителя української мови Удод Ж.Ю.

Блог учителя української мови Рябоконь С.В.

Блог учителя хімії та біології Бажул І.О.

Блог учителя математики та фізики Сопіженко Т.В.

Блог учителя математики Хоцянівського П.І.

Блог учителя початкових класів Черкасенко Н.Г.

Блог учителя початкових класів Хвостенко К.М.

Блог учителя початкових класів Гордійчук О.А.

Блог учителя початкових класів М'ячикової Р.П.

Блог психолога Данілович Н.В.

Блог вихователя ГПД Шамрай І.О.

Блог вихователя ГПД Миколайчук О.В.

Блог бібліотекаря Вигівської Т.П.

Блог логопеда-дефектолога Титарчук С. П.

Форма входу
Пошук
годинник
Календар
«  Серпень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Корисні посилання

Київський РЦОЯО

Результат пошуку зображень за запитом "нова українська школа"

 

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

 

  Небезпечний інтернет  Картинки по запросу небезпека

 

ТРУДНОЩІ ТА ПРОБЛЕМИ ПІДЛІТКІВ

Підлітковий період виділяється не у всіх суспільствах, а лише в суспільствах із високим рівнем цивілізації. Індустріальний розвиток приводить до того, що потрібний усе більш тривалий час для суспільного й професійного навчання дітей і відповідно розширення рамок підліткового віку (перехідний,  пубертатний, отроцтво).

Провідна діяльність – інтимно-особистісне спілкування з однолітками. Ця діяльність є своєрідною формою відтворення між однолітками тих відносин, які існують серед дорослих людей, формою освоєння цих відносин.

З фазами біологічного дозрівання в підлітків збігаються фази розвитку інтересів. З одного боку, втрачається інтерес до речей, які його цікавили раніше (презирливе ставлення до дитячих забав). При цьому не втрачаються ні навички, ні механізми поведінки, що склалися. З іншого боку, виникають нові інтереси. Під час зміни інтересів є момент, коли здається, що в підлітка взагалі відсутній будь-який інтерес. Ця руйнівна спустошлива фаза розставання з дитинством дала привід Л.Толстому назвати цей період «пустелею отроцтва».

У підлітковому віці багато гострих особистих проблем, уява в цей час стає на службі бурхливого емоційного життя. Підліткова дружба є нестійкою саме через те, що підлітку ще не доступне розуміння цінності автономії іншого. У будь-якому конфлікті він вважає себе жертвою, не вміє зрозуміти свою частку вини в розриві або напруженні.

У процесі соціалізації та відособлення існує ще один аспект: необхідність для підлітка бути пов’язаним з групою і пошук власної ідентичності. Підліток прагне бути прийнятим тією групою ровесників, інтереси якої він поділяє. Відторгнення групою сприймається підлітком як применшення цінності своєї особистості, а загроза залишатися поза групою часто сприймається як трагедія. Нормальний підліток не розчиняється в групі, він цікавий сам для себе. Відчуваючи себе іншим (новим і дорослим), підліток вимагає, щоб і дорослі визнавали це. Без допомоги дорослого підлітку практично неможливо зорієнтуватися в заплутаному світі людських взаємин, не знайти  меж між добром і злом, не розібратися у собі. Підліток шукає в дорослому зразків, незалежно від того, які саме (позитивні чи негативні) зразки для нього є привабливими. Чим старшим стає підліток, тим болючішою є його боротьба з дорослими за свою свободу. Він сам хоче визначати свій спосіб життя, інтереси, форми відпочинку. Він стає все більш нетерплячим до авторитарного стилю вчителів і батьків, до моралізаторства дорослих, нав’язування підлітку уявлень про те, що йому корисно або шкідливо.

 Батькам, які виховують підлітків, доводиться бути більш гнучкими: змінювати свою позицію при переході їхньої дитини від молодшого шкільного віку до підліткового, допомагати їй соціалізуватися, самовизначатися. Дорослий змушений вирішувати, здавалося б, несумісні завдання: оберігати підлітка й надавати йому свободу, готувати його до самостійного життя й постійно спостерігати за ним.

Один із парадоксів підліткового віку полягає у невідповідності потреби підлітка у свободі і ступеня доступної йому відповідальності. У вітчизняній практиці виховання до недавнього часу була відсутня проста і дуже важлива для розвитку підлітка установка: підліток відповідальний за те, що він робить і що він обирає. Зрозуміло, що співвідношення свободи й відповідальності має бути під силу підлітку як за його психічними, так і за фізичними можливостями.

Якщо батьки, учителі не дають підлітку свободи і не вимагають відповідальності, то він не прагне стати дорослим. На перших порах батьків влаштовує слухняна дитина, але коли школяреві виповнюється 14 років, вони розуміють всю катастрофічність затриманого розвитку.

Труднощі і проблеми підлітків, як правило, породжуються неблагополуччям у сім’ї  та школі, частіше всього ці причини взаємопов’язані. Підліток набагато важче, ніж молодший школяр, переживає розлучення батьків або хронічні конфлікти між ними. Неприховані та приховані конфлікти між батьками негативно відбиваються на самопочутті підлітка. Для нормальної статевої ідентичності підлітка йому необхідна любов батька і матері, турбота обох батьків. І хлопчику, і дівчинці необхідна безумовна любов, що не залежить від успіхів і досягнень дітей.

Нещасливий удома школяр не вміє налагоджувати взаємини із ровесниками, дратує учителя пасивністю або надмірною рухливістю.

Отроцтво – період, коли підліток заново оцінює свої стосунки з сім’єю.

Будемо пам’ятати, що в житті дитини сім’я  відіграє вирішальну роль, оскільки дає зразок для наслідування, формує почуття своєї неповторності та дає змогу відчути взаємне тепло. Передусім – це школа, де людина навчається, як жити в суспільстві.

Десять найтиповіших помилок добрих батьків

1 помилка. Прищеплення помилкових переконань.

Помилкові переконання – це шкідлива інформація, яку повідомляють дітям батьки. Вона може мати негативний вплив на дітей, коли вони стануть дорослими.

Помилкові переконання, яких слід уникати:

Я мушу бути найліпшим у всьому”;

“Я вартий стільки, скільки мої здобутки”;

“Негативні почуття погані”;

“Усі мусять любити мене”;

“Чинити помилки і просити про допомогу – це погано”.

2 помилка. Несвідоме провокування поганої поведінки.

Усі діти потребують уваги;

помічайте не лише погану, а й пристойну поведінку дитини;

хваліть поведінку в конкретних ситуаціях; не використовуйте загальних похвал;

намагайтеся помічати добру поведінку дитини і винагороджувати її за це;

відмічайте кожен маленький крок дитини, що наближає її до бажаної поведінки;

винагороджуйте дитину за відсутність негативних проявів у поведінці.

3 помилка. Брак послідовності.

Постійно дотримуйтеся правил і послідовності, які мають набагато важливіше значення, ніж суворе чи ліберальне виховання;

завжди дійте згідно з правилами, які були раніше доведені дитині;

спочатку застережіть дитину від поганих дій і тільки потім застосуйте відповідне покарання;

послідовні правила є для дітей джерелом чіткої й зрозумілої структури, якої вони потребують, щоб відчувати безпеку, передбачуваність і контроль;

дбайте про те, щоб дитина послідовно виконувала свої ранкові і вечірні обов’язки;

використовуйте короткотривалі й легкі для реалізації покарання;

не запроваджуйте дисципліни зопалу, коли ви сердиті;

батьки повинні виступати єдиним фронтом.

4 помилка. Що заважає порозумінню між батьками та дитиною.

Виховні підходи, що призводять до закритого спілкування:

авторитарні батьки;

батьки, що повчають;

батьки, що звинувачують;

легковажні батьки.

Відкрите спілкування – найефективніший метод виховання.

слухання – це активний процес;

відкрите спілкування  допомагає уникнути конфліктів між батьками і дітьми;

розмовляючи з дітьми, зосереджуйте на них усю свою увагу,

старайтеся не лише вслухатися в зміст того, що говорить дитина, а й розуміти її почуття.

5 помилка. «Зроблю це за тебе».

За кожної нагоди дозволяйте дітям учитися на логічних наслідках своїх дій;

розв’язуючи проблеми за дітей, ми породжуємо в них злість і поглиблюємо їхню залежність від нас;

діти не повинні вчитися на власних помилках лише тоді, коли це загрожує їхній безпеці або порушує права інших осіб;

допомагайте дітям вирішувати проблеми тільки тоді, коли ваше втручання є конче потрібним.

6 помилка. «Ми проти них».

Налаштування “батьки проти дітей” викликає образу й спротив.

Сімейні зустрічі дають змогу використовувати ефективніші методи виховання, більше зорієнтовані на співпрацю.

Вказівки стосовно проведення сімейних зустрічей.

Сімейні зустрічі плануйте заздалегідь;фф

Підтримуйте відкрите спілкування: кожен член сім’ї повинен мати шанс висловитися, спочатку дайте  змогу висловитися дітям;

прагніть порозуміння стосовно кожного конкретного питання.

7 помилка . «Залізна дисципліна».

Мета дисципліни – змінити поведінку, через яку виникають проблеми, а не намагання довести, хто має слушність, а хто ні. Такий підхід сприяє конфліктам і породжує в дітей почуття сорому.

Застосовуйте дисципліну у відповідний момент, прогнозуючи її виховний ефект ;

даючи дітям право вибору, ми збільшуємо їхнє почуття компетентності й контролю;

запроваджуйте дисципліну, щоб навчати.

8 помилка. «Роби те, що кажу, а не те, що роблю».

Навчайте  дітей, даючи їм добрий приклад;

те, що батьки роблять, має на дітей більший вплив, аніж те, що говорять;

під впливом дорослих формується як позитивна, так і негативна поведінка;

діти можуть потрапляти під вплив ровесників і засобів масової інформації, але найчастіше життєві цінності й моделі поведінки переймають від батьків.

9помилка. Ігнорування потреб і труднощів дитини.

Багато дітей поводяться таким чином, що це може здатися дивним, але насправді такі їхні дії та настрої є нормальними й минають через певний час.

У деяких дітей проявляються ознаки розладів, які вимагають втручання фахівців у галузі охорони психічного здоров’я – лікарів або вчителів.

Батьків повинна занепокоїти поведінка, яка спричиняє проблеми тривалий час, є дуже інтенсивною або заважає дитині виконувати її щоденні функції.

Допомога фахівця потрібна при деяких розладах: синдромі дефіциту уваги, гіперактивності; дитячій депресії; неврозі, синдромі страху; при обсесивно-компульсивних розладах; фобії;

Якщо дитина має особливі потреби, батьки повинні бути її рішучими захисниками.

10 помилка. Стримування природної радості життя.

Зроби так, щоб виховання стало для тебе найвищою цінністю.

Бери активну участь у житті дитини.

Вчися від своїх дітей. Бався з ними

Давай дитині добрий приклад на словах і на ділі.